| Аннотація: | У статті проведено ретроспективний аналіз методологічних основ управління еволюційним розвитком підприємства шляхом поєднання наукового базису шкіл менеджменту, технічних і біологічних наук щодо еволюції життєвого циклу підприємств. Узагальнюючи результати аналізу еволюційної теорії управління, показано, що підприємство виступає як складна система, чиє виживання залежить від його здібностей до адаптації. Проаналізовано дослідження науковців, які для опису процесу розвитку підприємств за хвилеподібним принципом найчастіше використовують загальновідому теорію життєвого циклу підприємства, доведено що, всі вони мають одні і ті ж фази, що періодично повторюються, та які по-різному трактуються різними дослідниками. Під час визначення й обґрунтування цих етапів ученими зустрічаємо певні відмінності за назвами, але принциповим є те, що на противагу розвитку біологічних живих істот, які є прототипом для обґрунтування цієї теорії, для підприємств не завжди властивим є етап смерті або зникнення: ними виокремлюється замість етапу «смерть» («зникнення») етап «відродження». Відтак, на відміну від теорії біологічної еволюції, для підприємства ця стадія є такою, що може бути опередженою та недопущеною. У статті розвиток підприємства розглядається на основі поєднання еволюції і циклічності процесів, тоді як життєвий цикл розвитку підприємства - послідовність фаз, які в своїй сукупності складають весь період еволюційного розвитку підприємства. За результатами дослідження існуючих методологічних підходів до управління розвитком підприємства узагальнено, що еволюційний розвиток підприємства - це здатність підприємства конкурувати у зовнішньому середовищі та задовольняти потреби суспільства у послугах і товарах на основі переходу до більш високої стадії життєвого циклу безперервного розвитку під впливом факторів внутрішнього та зовнішнього середовища за умови реалізації інноваційного потенціалу. Доведено, що спостерігається посилення диференціації досліджень у сфері проблем управління підприємством та чітко проявляється тенденція взаємної інтеграції різних шкіл і напрямів на базі певних єдиних концепцій. |
|---|