| Аннотація: | У статті розглянуто питання організації взаємодії маркетингу та логістики в управлінні підприємством. Визначено наявність тісних взаємозв’язків між маркетингом та логістикою, які проявляються в усіх сферах діяльності підприємства. Виявлено, що більшість дослідників розглядають маркетинговий та логістичний інструментарії як самостійні засоби, застосування яких забезпечує прийняття оптимальних управлінських рішень. З’ясовано, що на практиці взаємодія маркетингу та логістики в управлінні підприємством реалізується через надання пріоритету одному з цих напрямів діяльності. Спільним в позиціях науковців є підхід до необхідності системного розгляду інструментів маркетингу та логістики в межах маркетингового та логістичного міксів. Зазначено, що більшість новітніх теорій маркетингового міксу базуються на класичному маркетинговому комплексі «4Р». До класичного маркетинговий міксу «4Р» віднесено 4 компоненти: продукт, ціна, розподіл, просування. Виявлено, що загальну мету логістики підприємства можна конкретизувати у вигляді основних логістичних правил, які в сучасній науці та практиці прийнято представляти у вигляді класичного логістичного міксу «7R» (продукт, кількість, якість, час, місце, споживач, витрати). Визначено, що метою застосування інструментів маркетингового та логістичного міксів є задоволення потреб споживачів, яке досягається завдяки їх взаємодії та спрямованості на забезпечення оптимального рівня обслуговування. Обґрунтовано, що концепція маркетингової логістики передбачає інтеграцію маркетингових і логістичних інструментів не тільки в сфері розподілу продукції, але й у всіх інших сферах діяльності, пов’язаних з рухом ресурсів і товарів, відповідно до внутрішніх можливостей та зовнішніх факторів маркетингового середовища підприємства, а також із врахуванням інтересів усіх стейкхолдерів логістичного ланцюгу поставок. Зроблено висновок про необхідність удосконалення теоретичних підходів до принципів і методів організації взаємодії маркетингу та логістики в управлінні підприємством, що потребує розробки та впровадження нових методик оптимізації управлінських рішень та управлінського моделювання. |
|---|