| Аннотація: | Статтю присвячено вивченню питань застосування компетентнісного підходу у закладах вищої освіти. Визначено, що практична цінність застосування компетентнісного підходу в освіті підтверджена численними результатами наукових розвідок, проведених українськими та закордонними науковцями. Встановлено, що поняття «компетенція» та «компетентність» в українській науково-педагогічній думці розмежовуються, однак спільним для науковців є підхід, який визначає, що компетенції та компетентності відображають цілісність і збірну, інтеграційну сутність як результату освіти, так і результату діяльності особи. З’ясовано, що компетенції визначаються як заздалегідь визначені вимоги до знань, умінь, навичок, якими повинна володіти особистість для успішної діяльності в межах тієї сфери, в якій ця діяльність буде здійснюватися, а компетентності є надбанням особистості та визначають якісний рівень засвоєних нею внаслідок навчання знань, умінь навичок та здатності їх застосування на основі власного досвіду в процесі здійснення певної діяльності. Наведено основні складові моделей компетенцій роботодавців. Виявлено, що моделі компетенцій, тобто вимоги роботодавців до потенційних співробітників-випускників закладів вищої освіти, зазвичай, складаються з переліку вимог до функціональних, соціальних, когнітивних та мета-компетентностей. Відзначено, що основою підготовки здобувачів вищої освіти, які вивчають іноземні мови, є формування у них професійної компетентності у сфері філології (літературознавчої, мовної та лінгвістичної). Визначено, що висока інтенсивність змін в сучасному суспільстві актуалізує необхідність формування у випускників закладів вищої освіти моделі компетентностей Т-подібного фахівця, знання та компетентності якого повинні синтезуватися за різними галузями науки, що потребує інтеграції змісту навчання у вищій школі у напрямку об’єднання професійних компетентностей та м’яких навичок. Описано модель компетентностей сучасного Т-подібного філолога-випускника закладу вищої освіти. Зроблено висновок про те, що застосування компетентнісного підходу забезпечує орієнтацію вищої освіти не стільки на засвоєння здобувачами освіти певної суми знань, скільки на гармонійний професійний розвиток особистості. |
|---|