| Аннотація: | Стаття присвячена формуванню готовності майбутніх менеджерів організацій до управлінської діяльності та педагогічних умов. Професійно спрямоване навчання передбачає необхідність його організації як досвіду діяльності, що адекватно відображає психологічну структуру і зміст професійних умінь. Згідно з концепцією професійної орієнтації, що виховує, висвітлюється відповідність між людиною і професією, що досягається в процесі діяльності. Виходячи з положень цієї теорії, формування професійного мислення і готовності майбутніх менеджерів організацій до виконання професійних функцій повинно відбуватися в умовах, максимально наближених до реальних. Відомо, що професійна діяльність складається з низки ситуацій, у кожній з яких фахівець вирішує проблеми, що активізують його професійне мислення, виконує функції, які вимагають професійно значущих якостей особистості. Тому в процесі навчання здобувач повинен під час навчальних занять здійснювати квазіпрофесійну діяльність в умовах, котрі моделюють типові професійні ситуації, що лежать в основі майбутньої діяльності менеджерів. Найважливішою ознакою змістового аспекту проблемної ситуації є відображення об’єктивних суперечностей, що закономірно виникають у процесі пізнання і діяльності, що є джерелом руху і розвитку у будь-якій сфері. Пропонуючи здобувачам готовий результат подолання суперечностей, заклад вищої освіти не готує їх належним чином до майбутньої діяльності, яка завжди проблемна за своєю суттю. В процесі подолання суперечностей проблемне навчання формує не лише волю здобувача, але і його творче мислення, особливо необхідне для вирішення нестандартних професійних завдань. Ключовим завданням менеджменту, формування готовності до управлінської діяльності є набуття здобувачами вмінь подолання складних життєвих ситуацій. Навчальні завдання мають розкривати складність життєвих ситуацій, покликані забезпечити досягнення мети, отримання реальних практичних управлінських умінь. Реалізм модельованих ситуацій і труднощі, з якими здобувачі стикаються у їх межах, мають свою «ціну»: вони можуть ще більше «заплутати» здобувача, позбавити його чітких уявлень щодо тих чи інших питань і у такий спосіб зашкодити освітньому процесу. Так може статися, якщо викладач не управляє проблемними ситуаціями, не дотримується педагогічних умов їхнього впровадження в освітній процес. У разі ж, коли викладач уміло управляє модельованою ситуацією, її складність є одночасно і стимулом до набуття знань, і засобом для їхнього засвоєння. |
|---|