| Аннотація: | Стаття присвячена комплексному дослідженню проблем правового забезпечення доступності адміністративних послуг для населення України. Показано, що категорія «доступність» має багатовимірний характер, поєднуючи нормативні, організаційні, соціальні та технологічні аспекти, і є ключовим індикатором ефективності публічного управління. Обґрунтовано, що доступність адміністративних послуг визначає не лише можливість отримати певний документ чи дозвіл, а й загальний рівень довіри громадян до держави, а також ступінь реалізації конституційних прав і свобод. Проаналізовано основні бар’єри у сфері забезпечення доступності: територіальну нерівність, що проявляється у відсутності належної інфраструктури в сільських громадах; фінансові витрати, які обтяжують малозабезпечені верстви населення; соціальні й інформаційні перешкоди, пов’язані з низьким рівнем правової культури та поінформованості; цифрову нерівність, яка посилюється впровадженням електронних сервісів без достатніх механізмів інклюзії. Особливу увагу приділено цифровізації адміністративних процедур: відзначено її значний потенціал у спрощенні доступу до послуг, проте виявлено низку ризиків, що можуть призвести до нових форм соціального відчуження. На підставі порівняльного аналізу розкрито зарубіжний досвід правового забезпечення доступності публічних сервісів у країнах ЄС, Німеччині, Франції, Польщі та Скандинавських державах. Зроблено висновок, що для України першочерговими завданнями є вдосконалення законодавчої бази, розширення мережі ЦНАПів, правове врегулювання електронних адміністративних послуг, створення ефективних механізмів контролю та оскарження, а також системна правова просвіта населення. Реалізація цих заходів сприятиме формуванню сервісної держави та наближенню української правової системи до європейських стандартів належного врядування. |
|---|