| Аннотація: | Стаття присвячена дослідженню адміністративно-правових аспектів контролю та моніторингу державної допомоги суб’єктам господарювання в Україні як важливого інструменту запобігання викривленням конкуренції. Здійснено аналіз юридичної природи державної допомоги, визначено її поняття та ознаки, охарактеризовано основні види та їхній вплив на конкурентне середовище. Розкрито адміністративно-правові особливості кваліфікації державної допомоги як допустимої чи недопустимої, висвітлено процедурні етапи повідомлення та погодження заходів підтримки. Особливу увагу приділено ролі Антимонопольного комітету України у системі контролю, його повноваженням, а також проблемам правозастосовної практики, серед яких фрагментарність секторального законодавства, низький рівень культури нотифікації, обмежена прозорість даних і недостатня інституційна спроможність. Досліджено європейський досвід регулювання державної допомоги, зокрема положення Договору про функціонування ЄС, процедурні регламенти, блокові винятки, режим de minimis та підходи до компенсації послуг загального економічного інтересу. Показано, що практика ЄС ґрунтується на поєднанні формальних критеріїв і «effects-based» підходу, який передбачає оцінювання фактичного впливу допомоги на ринок, а також на прозорості та обов’язковому ex post-оцінюванні ефективності програм. На основі узагальнення дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення української моделі контролю державної допомоги. Серед них: розвиток блок-винятків, уніфікація тестів ринковості, створення єдиного реєстру de minimis, запровадження обов’язкових планів оцінювання для значних схем підтримки, цифровізація процедур і розширення інституційної спроможності АМКУ. Зроблено висновок, що ефективний контроль державної допомоги є необхідною умовою формування конкурентного середовища та інтеграції України до європейського економічного простору. |
|---|