Summary: | Комплімент як частина комунікативного процесу займає вагоме місце в кожній лінгвокультурі та сприяє встановленню комунікативної рівноваги. Стаття зосереджується на узагальнюючому аналізі різновидів критеріїв, що покладені в основу класифікації компліментів за компонентами дискурсивної діяльності, розподіливши їх на такі, що пов’язані з лінгвальними чинниками, та ті, що описують позалінгвальні аспекти вираження компліментарного змісту. Перший аспект виділяє типові зовнішні і внутрішні форми компліментів, відзначаючи оригінальність, оцінку, об’єкт та лексико-синтаксичні характеристики компліментів, а другий – визначає головні національно-культурні особливості їх висловлення та характерні особливості комунікативної ситуації. Вочевидь, комплімент може супроводжувати мовленнєвий акт іншого типу, утворюючи нові різновиди, які відмічаються особливими функціями та змістом. Беззаперечним є той факт, що полівекторність та поліфункціональність сучасних компліментів виражається у незліченній кількості варіантів висловлювань, в котрих вони застосовуються. Так, компліменти, що характеризують дії і манери співрозмовника, зазвичай висловлюються у такий спосіб, щоб спонукати адресата до висловлення реакції у відповідь. Дуже часто у компліментах описується реакція чи враження від дій співрозмовника без опису самих дій. У свою чергу, компліменти, що мають яскраве емоційне забарвлення, спрямовані на те, щоб підкреслити спільність інтересів, однакові погляди, щоб показати тісні зв’язки зі співрозмовником, аби досягти поставленої мети розмови. У статті йдеться про те, що комплімент виявляє як мовні, так і культурні особливості адресата, демонструючи при цьому його емоційну стриманість, тактовність чи нетактовність, толерантне ставлення і повагу до інших. Розглянуто ознаки прямих ілокутивних мовленнєвих актів, що містять позитивну оцінку. Подано класифікацію компліментів за співвідношенням експліцитної та імпліцитної інформації, з’ясовано специфіку їх вербалізації. |