Summary: | У статті розглянуті теоретичні та практичні аспекти граматики з точки зору її прагматичного середовища. Особливої уваги заслуговує граматика у взаємодії з прагматикою та їх використання, а саме у вивченні іноземної (другої) мови (L2). Оскільки ця граматика прагматики прив’язана до спілкування, реалізованого через мовні структури та втілення соціокультурних норм, вона за своєю суттю є граматикою, яка поєднує прагматику, мовні структури, лексику та культуру. Таким чином, вона забезпечує багатшу базу інформації для студентів, ніж граматика, яка просто описує лінгвістичні елементи. Для висвітлення точної граматичної прагматики L2 та об’єднання різних типів знань, необхідних для її належної реалізації під час використання мови, важливо контекстуалізувати граматику L2 в природному контексті взаємодії. Підтримуючи думку про те, що студенти повинні пов’язувати вивчення мови із взаємодією зовні та всередині неї, зазначається, що прихильники важливості мовлення у вивченні мови L2 заснували багато своїх ідей на концепції комунікативної компетенції, яка підкреслює ефективність і відповідне використання мови як основного показника мовного рівня. Основними складовими, важливими для реалізації та використання прагматичної граматики L2 у педагогічному контексті, є: 1. Зосередження не на наборі мовленнєвих дій, а скоріше на більш значних комунікативних цілях прагматичного навчання, спрямованих на загальну успішну взаємодію між студентами та носіями мови. Ця мета передбачає набір очікувань щодо того, наскільки послідовно та злагоджено має протікати розмова цільовою мовою. 2. Види знань – граматичні, прагматичні та соціокультурні, – які необхідні для успішного спілкування. 3. Знання соціолінгвістичних варіацій, властивих мовленнєвим спільнотам, таких як афіліативні вирази та інші динамічні соціальні фактори, наприклад, стать чи рівень стосунків, які впливають на реалізацію прагматичного вираження. Кожну з цих трьох складових, їх застосування для формування підходу до граматики прагматики ми розглянули в цій статті. |