| Summary: | У статті розглянуто проблеми розвитку людського потенціалу на етапі його відтворення. Звернено увагу на довгостроковий характер явищ депопуляції та старіння, які спостерігають у більшості європейських держав. Скорочення населення працездатного віку є перешкодою економічному зростанню та фактором, що послаблює соціальну згуртованість у межах ЄС і його держав-членів. Підкреслено, що Україна наразі належить до 30 країн світу з найстарішим населенням і, як наслідок, необхідні зусилля для адаптації суспільства до глобального процесу трансформації демографічних структур, щоб ситуація не перетворилась на "кризу старіння". Виявлено, що на сьогодні в Україні старіння населення відбувається лише "знизу", тобто за рахунок низької народжуваності. Смертність, навпаки, є досить високою, особливо працездатного населення, що уповільнює старіння за сучасних умов у країні, оскільки багато хто не доживає до старості або живе в похилому віці менше, ніж в інших європейських країнах, що досягли значних успіхів у збільшенні тривалості життя. Виокремлено біосоціальні, соціальні та економічні причини падіння народжуваності в Україні. Разом із тим, розгляд фактологічних даних дозволяє зробити висновок про те, що зростання передчасної смертності чоловіків і жінок спричиняє значні втрати людського потенціалу населення працездатного віку. Показники захворюваності в Україні стають загрозливими для відтворення населення: із року в рік збільшується як абсолютна, так і відносна величина кількості померлих через захворювання системи кровообігу та новоутворень. З огляду на зниження народжуваності, основним джерелом збереження демографічного потенціалу стає саме збільшення тривалості життя. Загалом виділено три основних шляхи виходу із кризового стану: реформування системи охорони здоров'я населення; зосередження реформ на підвищенні рівня життя населення; стимулювання зростання соціально-економічної якості відтворюваного населення. |
|---|