Summary: | Психотравматизація війною стала повсякденністю українського життя, змінюється й медіапростір, який стає потужним стресором, що викликає медіатравму та призводить до поступового падіння рівня психологічної стійкості і виникнення дистресу, який виявляється через різні форми дезадаптації, а саме: зростання ворожості, тривожності, виснаження, недовіри; розвитку депресії та симптомів соматизації. Медіатравма – це психічна травма, що виникла під інтенсивним впливом медіа-повідомлень, медіа-контенту, отримана з використанням ЗМІ, як шкідлива для психіки реакція на емоційно значущу подію, що торкається значущих сфер існування людини, і яка пов’язана із сильними, стресовими впливами на психіку, загрозою (чи така, що сприймається загрозливою, порушує відчуття безпеки) для життя. Медіатравма відноситься до вторинної травми. Вторинна травматизація – це феномен проживання події, про яку є мозаїчна інформація і відсутні логічні ланки «домальовує» лімбічна система вигляді фантазійних ілюзорних новоутворень, прийнятих свідомістю за справжні. Внутрішнє промальовування події набагато яскравіше, страшніше ніж процес проживання самого події, адже подія закінчилася, а в ілюзіях може тривати скільки завгодно часу, обростаючи новими і новими подробицями, що руйнують психіку. Для збереження психічного здоров’я та профілактики медіатравми буде корисним формування навичок критичного мислення, на яких базується медіаграмотність особистості, а саме: критично опрацьовувати, переосмислювати інформацію, надавати їй власних смислів; фільтрувати інформацію та уникати медіатригерів, встановлювати персональну межу медіаприйнятності; обмежувати медіаповідомлення з високої реалістичністю, використанням спецефектів і музичного чи звукового супроводу, які створюють відчуття присутності тощо. З метою протидії небезпечним впливам ЗМІ має трансформуватися соціалізація населення забезпечуючи стресостійкість і психічне здоров’я. |